Найголовніше за тиждень

ХVІІІ з’їзд суддів України відбудеться у грудні
Рада суддів України під час засідання 8 жовтня визначила, що ХVІІІ з’їзд суддів України відбудеться 8-10 грудня 2020 року. Про це інформує пресслужба РСУ.
Нагадаємо, що через пандемію Covid-19 і запровадження карантинних заходів, запланований на квітень 2020 року ХVІІІ з’їзд суддів України було відкладено на невизначений час.
З’їзд суддів пройде у приміщенні Конгрес-холу готелю «Президент Готель» за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12.
Окрім питань про призначення судді Конституційного Суду України, про обрання Ради суддів України, звіт Ради суддів України про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан організаційного та фінансового забезпечення діяльності судів та інформації Голови Державної судової адміністрації України про її діяльність, порядок денний з'їзду доповнено питанням: «Про обрання членів Вищої ради правосуддя».
Відповідно до рішення РСУ також внесено зміни до розрахунку кількості делегатів від місцевих загальних судів і загальної кількості делегатів.
«Ми зробили це з урахуванням того, що Президент України підписав низку Указів про призначення суддів, а це означає, що новопризначені судді стали повноправними учасниками суддівського самоврядування і їхній голос має прозвучати під час суддівського форуму», – зазначив Голова Ради суддів України Богдан Моніч.

КСУ розпочав перевірку низки норм законів про прокуратуру, НАБУ і ДБР
8 жовтня Конституційний Суд України розпочав розгляд справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо конституційності окремих положень законів України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про Державне бюро розслідувань», «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Кримінального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України.
У конституційному поданні народні депутати просять Суд визнати такими, що не відповідають Конституції України, окремі положення:
– абзаців сімнадцятого, вісімнадцятого частини першої статті 1, пункту 8 частини першої статті 11; пункту 2 частини першої статті 12, пунктів 2, 21, 3 частини першої статті 46, пунктів 8 – 11 частини першої, частини третьої статті 46, абзаців другого та третього частини першої статті 47, частини першої статті 50, статті 51, частини другої статті 52 Закону № 1700 у взаємозв’язку з положеннями статей 3661, 3685 КК України;
– частини четвертої статті 23, частини третьої статті 24, частини третьої статті 26, абзацу другого частини першої статті 34, абзацу другого частини другої статті 81, частини четвертої статті 89, абзацу другого частини четвертої статті 116, пункту 11 частини першої статті 150, частини третьої статті 151, частини п’ятої статті 153, абзацу другого частини восьмої статті 272, пункту 4 частини четвертої статті 274, статей 290, 291, 292 ЦПК України, абзацу другого частини першої статті 351 ЦПК України у взаємозв’язку з окремими положеннями пункту 101 частини першої статті 12, частини третьої статті 50, частини другої статті 69 Закону № 1700;
- пункту 3 частини п’ятої статті 8, абзацу четвертого частини третьої, абзацу п’ятого частини четвертої, частини восьмої статті 23 Закону № 1697;
– пункту 10 частини першої статті 16, пунктів 2, 4, 17 частини першої статті 17, статті 19, абзацу чотирнадцятого пункту 1 частини третьої статті 26 Закону № 1698;
– пункту 81 частини першої статті 6, пунктів 21, 22, 10, 11 частини першої статті 7, абзацу першого частини першої, частини другої статті 8 Закону № 794;
– пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 1, частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 15, пункту 1 частини першої статті 16, абзацу першого частини першої статті 19, абзацу першого частини першої статті 20, частини четвертої статті 23, пунктів 1–4 частини першої статті 25 Закону № 772.
Автори клопотання вважають, що окремі положення Закону № 1700, Закону № 1697, Закону № 1698, Закону № 794, Закону № 772, КК України, ЦПК України не відповідають статтям 1, 3, частині другій статті 6, частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, статті 21, частинам другій, третій статті 22, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, другій статті 32, частинам першій, четвертій, шостій статті 41, статті 58, частині другій статті 61, частинам першій, другій, третій статті 62, статті 64, частині першій статті 68 Конституції України.
Велика палата Суду розгляне цю справу за участю представників депутатів, Верховної Ради України, Президента України та із залученням Голови Верховного Суду, Голови Вищого антикорупційного суду, Генерального прокурора, керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, Директора Державного бюро розслідувань, виконуючого обов’язки Директора Національного антикорупційного бюро України, Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, громадських організацій та експертів.

КСУ перевірить закон про Антикорупційний суд
6 жовтня Велика палата Конституційного Суду України розпочав розгляд справи за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо конституційності Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 7 червня 2018 року № 2447–VIII.
Закон визначає засади організації та діяльності Вищого антикорупційного суду, спеціальні вимоги до суддів цього суду та гарантії їх діяльності.
Автори клопотання вважають, що оспорюваний Закон не відповідає Конституції України, а його правозастосування призводить до порушення гарантованих Конституцією України засад функціонування судоустрою в Україні та звуження прав суддів щодо їх незалежності та недоторканості.
Велика палата Суду розгляне цю справу за участю представників суб’єкта права на конституційне подання, Верховної Ради України, Президента України та із залученням Голови Верховного Суду, Міністра юстиції України, голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, Голови Вищої ради правосуддя, Голови Ради суддів України, голови Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» Лідії Ізовітової і низки науковців та експертів.

ВРП підготувала розділ проєкту Антикорупційної стратегії щодо правосуддя
Оновлена редакція проєкту Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки враховує деякі зауваження, відображені у рішенні Вищої ради правосуддя, ухваленому за результатами узагальнення пропозицій судів, органів та установ системи правосуддя, йдеться у консультативному висновку ВРП від 8 жовтня.
Проєкт внесено на розгляд Верховної Ради України як додаток до законопроєкту № 4135 «Про засади державної антикорупційної політики на 2020–2024 роки».
Однак, ВРП вважає, що проєкт Стратегії містить суттєві недоліки та суперечності, які мають бути усунуті до його затвердження.
Зокрема, у документі йдеться про визначення доброчесності як обов’язкової вимоги до членів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ), дисциплінарних органів у системі правосуддя, а також про перевірку на доброчесність як нових членів ВРП, так і її чинного складу. Передбачено, що проводити цю перевірку буде незалежна комісія із представників Ради суддів України, громадськості та міжнародних експертів. При цьому щодо членів ВРП та ВККСУ, які, на думку такої незалежної комісії, не відповідатимуть вимогам доброчесності та професійної етики, має бути розглянуто питання про втрату посади.
Стосовно цієї пропозиції у висновку зазначається, що ВРП не заперечує щодо визначення доброчесності як обов’язкової вимоги до членів Вищої ради правосуддя, водночас наголошує, що більшість членів Ради є суддями, які вже пройшли перевірку відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України. Тому повторна перевірка є надмірною вимогою, яка ставить під сумнів легітимність процедури призначення судді на посаду. Члени Ради, які не є суддями, також пройшли перевірку на відповідність вимогам, що висуваються законодавством до члена ВРП, спеціальну перевірку та перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади», тощо. Отже, оцінка доброчесності чинного складу Ради ставить під сумнів законність уже проведеного обрання/ призначення чинних членів ВРП та підриває авторитет інституцій/осіб, що брали участь у їх обранні (призначенні).
Венеційська комісія неодноразово вказувала, що законодавство не слід використовувати як засіб для припинення строку повноважень осіб, обраних або призначених відповідно до Конституції України. За стандартами Ради Європи, не можуть бути переглянуті призначення або строк повноважень суддів та членів судових рад, призначених належним чином. Судді та члени судових рад, які щойно пройшли публічну процедуру призначення (обрання), не мають піддаватися повторним добору та оцінюванню.
У висновку також наголошується, що на законодавчому рівні не передбачено можливості створення органів та установ для перевірки членів конституційного органу державної влади, органів та установ із тимчасовим статусом, тим більше за участю іноземців. Діяльність аналогічної комісії вже була визнана такою, що не відповідає Основному Закону України (рішення КСУ від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).
На думку ВРП, із проєкту Стратегії потрібно забрати положення про формування дисциплінарного органу у системі правосуддя на підставі конкурсу, проведеного незалежною комісією, оскільки чинним Законом України «Про Вищу раду правосуддя» передбачена чітка процедура утворення дисциплінарних палат для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів. На сьогодні достатньо детально визначені підстави дисциплінарної відповідальності суддів та унормована робота дисциплінарних палат ВРП.
Проєктом передбачено участь Громадської ради доброчесності у розробці та впровадженні у практику чітких і передбачуваних критеріїв (індикаторів) доброчесності та професійної етики для кваліфікаційного оцінювання суддів і добору нових суддів, а також участь у доборі та призначенні нових суддів.
Стосовно цієї пропозиції ВРП наголошує, що в Оціночному звіті «Оцінка судової реформи в Україні за період з 2014 до 2018 року та відповідність реформи стандартам і рекомендаціям ради Європи» зазначено таке: не існує європейських стандартів, які передбачають участь організацій громадянського суспільства у здійсненні відбору суддів та оцінюванні інституцій судової системи. У разі такої участі вони можуть інформувати й давати поради, але не повинні безпосередньо впливати на рішення, які приймаються компетентними органами.
«Громадські організації, залучені до реформи сфери правосуддя, можуть виконувати допоміжну роль, але їхні рішення не можуть бути обов’язковими для органів державної влади та органів суддівського врядування. Так само громадські організації чи створені за їхньою участю органи не можуть бути наділені повноваженнями щодо контролю за діяльністю конституційних органів. Жодна громадська організація не уповноважена виступати від імені всього громадянського суспільства. Громадська рада доброчесності не є уособленням громадянського суспільства», – наголошується у консультативному висновку ВРП.
На думку Вищої ради правосуддя, відповідний розділ проєкту доцільно викласти у такій редакції: «Вищою радою правосуддя за результатами консультацій із судами, органами суддівського самоврядування та громадськістю розроблено чіткі і передбачувані критерії (індикатори) доброчесності та професійної етики. Удосконалено перевірку відповідності критеріям (індикаторам) доброчесності кандидатів у межах процедур добору та призначення нових суддів».
ВРП вважає за необхідне виключити із проєкту Стратегії положення про застосування стандарту доказування «обґрунтований сумнів у доброчесності» під час оцінювання доброчесності кандидатів на посаду судді.
Недоречними, на переконання ВРП, є також положення про запровадження інституту кримінальної відповідальності суддів за свавільне зловживання своїми повноваженнями. Суддів потрібно притягувати до кримінальної відповідальності за загальним правилом за злочини, вчинені поза межами виконання суддівських обов’язків, вважає Вища рада правосуддя.
Не обґрунтована, на думку Ради, і пропозиція щодо запровадження ефективного механізму перевірки законності походження майна судді та його близьких осіб, адже згідно із Законом України «Про запобігання корупції» судді належать до суб’єктів декларування, декларації яких підлягають обов’язковій повній перевірці. Повна перевірка декларації згідно зі статтею 50 цього Закону полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Тож вказаний захід уже впроваджений.
Законопроєктом № 4135, з-поміж іншого, пропонується внести зміни до Закону України «Про запобігання корупції» та встановити, що у разі неналежного здійснення відповідальним виконавцем заходів державної антикорупційної програми Національне агентство вносить відповідному керівникові припис щодо необхідності забезпечення належного здійснення таких заходів та порушує питання про відкриття дисциплінарного провадження щодо такого керівника. ВРП, у свою чергу, наголосила, що особу не може бути притягнуто до відповідальності за невиконання констатованих у Стратегії тих чи інших фактів (обставин) і положень про необхідність досягнення стратегічних результатів.
Вища рада правосуддя значила, що протягом останніх років запроваджено істотні законодавчі та практичні заходи, спрямовані на реформування судової влади, посилення контролю за діяльністю суддів та членів органів суддівського врядування, забезпечення їхньої доброчесної поведінки.
«Усунення корупційних ризиків у судочинстві є, без сумніву, пріоритетним завданням у діяльності не лише антикорупційних органів, а й судової влади, водночас досягнення цілей подолання корупції не повинно супроводжуватися запровадженням невиправданих процедур, які за своїм змістом суперечать чинному конституційному регулюванню суспільних відносин і є такими, що нівелюють гарантії суддівської незалежності та завдають шкоди авторитету правосуддя», – йдеться у висновку.
На думку ВРП, винятково важливим є дотримання балансу між необхідністю запровадження антикорупційних механізмів та забезпеченням реальних гарантій діяльності інститутів, у яких ці механізми застосовуються. Запорукою стабільної і незалежної судової системи є сталість, однозначність законів. Як зазначено у консультативному висновку, будь-яким законодавчим ініціативам у сфері правосуддя має передувати фахова дискусія із залученням органів суддівського врядування та самоврядування, адвокатської спільноти, суддів, провідних професійних громадських організацій.
З огляду на викладене та наявність суперечливих норм у законопроєкті № 4135 Вища рада правосуддя не підтримує його у запропонованій редакції і вважає, що документ підлягає доопрацюванню з урахуванням зауважень, наданих суддівською спільнотою.
Вища рада правосуддя запропонувала власну редакцію розділу проєкту Стратегії, який стосується судівництва.

ВС встановив, що Президент має спілкуватися на роботі державною мовою
Верховний Суд визнав, що Президент України зобов’язаний спілкуватися державною мовою під час виконання службових обов’язків. Про це інформує пресслужба суду.
«Особа звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним спілкування Президента України 23 травня 2019 року на форумі інтернет-діячів iForum-2019 недержавною мовою та зобов’язати його утриматися від спілкування недержавною мовою на всій території України при здійсненні повноважень», – пояснили у ВС.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні заявлених позивачем вимог у повному обсязі.
Розглянувши апеляційну скаргу позивача, Велика Палата ВС вказала на те, що під час виконання службових обов’язків Президент України зобов’язаний спілкуватися державною мовою. Водночас за дії, вчинені в межах політичної діяльності, а не під час виконання передбачених Конституцією повноважень, Президент несе політичну, а не юридичну відповідальність.
Враховуючи викладене, Велика Палата ВС закрила провадження у справі, оскільки заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ВРП звернулася до Нацполіції через вибух у дворі Антикорупційного суду
Вища рада правосуддя звернулася до Служби судової охорони, Офісу Генерального прокурора та Національної поліції України щодо невідкладного вжиття заходів із забезпечення особистої безпеки суддів, охорони приміщення Вищого антикорупційного суду України та розслідування кримінального правопорушення за фактом вибуху у внутрішньому дворі ВАСУ.
Нагадаємо, 1 жовтня 2020 року у внутрішньому дворі Вищого антикорупційного суду стався вибух невідомого предмета, в результаті чого пошкоджено фасад будівлі установи.
Вищий антикорупційний суд розцінює цю подію «як факт втручання у діяльність суду щодо здійснення правосуддя у спосіб, небезпечний для життя і здоров’я, з метою перешкодити виконанню суддями службових обов’язків».
Окрім вище згаданих структур, ВРП вирішила звернутися до Служби судової охорони щодо невідкладного забезпечення особистої безпеки суддів та охорони приміщення суду.