Відшкодування судових витрат у разі закриття справи: позиція ВС

Дочка спадкодавця просила суд визнати право власності в порядку спадкування за законом, оскільки нотаріус відмовився видати їй свідоцтво про право на спадщину через відсутність у неї оригіналу правовстановлюючого документа на спадкову квартиру. З постанови нотаріуса позивачка дізналася, що цей документ утримує в себе відповідачка.
 
Згодом районний суд, ухвалу якого залишив без змін апеляційний суд, на підставі заяви позивачки закрив провадження у справі посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, скасував заходи забезпечення позову та стягнув із відповідачки на користь позивачки судові витрати.
 
Ухвала мотивована тим, що після остаточного набрання чинності рішенням суду в іншій справі, яким відмовлено в задоволенні позову відповідачки про визнання її спільного проживання зі спадкодавцем, відповідачка добровільно направила документи на спадкову квартиру позивачці, тому в цій справі відсутній предмет спору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення у частині розподілу судових витрат і відмовив у стягненні з відповідачки на користь позивачки понесених останньою судових витрат, навівши таке правове обґрунтування.
 
Правовий аналіз ч. 3 ст. 142 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за винятком, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову.
 
Позивачка звернулася до суду із заявою про закриття провадження у зв’язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачка віддала їй документи на квартиру, а тому вона не має наміру підтримувати заявлені позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно. Фактичний зміст зазначеної заяви свідчить про відмову позивачки від позову. Проте правовою підставою закриття провадження у справі вона вказала відсутність предмета спору.
 
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України є підставою для стягнення з відповідачки на користь позивачки понесених нею судових витрат.
 
Частина 3 зазначеної статті застосовується як підстава для відшкодування судових витрат лише в разі, коли позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем.
Постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/96631509.