Позивач, відмовившись отримати поштовий лист від відповідачки, порушив її право розпоряджатися своєю часткою у статутному капіталі, оскільки у такий спосіб унеможливив доведення нею дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку, з якою закон пов’язує початок перебігу 30-денного строку на здійснення повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом.
На цьому наголосив Верховний Суд, залишаючи в силі рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/383/20.
Так, звертаючись до господарського суду, позивач просив перевести на нього права і обов’язки покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства. Позов мотивовано порушенням переважного права на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що відчужена третій особі.
Позивач стверджував, що фактично не отримував лист-повідомлення від відповідачки, а тому не був обізнаний про її намір продати частку у статутному капіталі. Разом з тим позивач відмовився отримати рекомендованого листа відповідачки.
Господарський суд Тернопільської області відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог. Суд дійшов висновку, що відповідачка здійснила всі розумні і необхідні заходи для того, щоб повідомити позивача про свій намір відчужити частку в статутному капіталі товариства, повідомлення містило інформацію про ціну та розмір частки, що відчужується, проте позивач відмовився отримувати повідомлення, тому частка була відчужена третій особі законно, і підстави для переведення прав і обов’язків по договору купівлі-продажу відсутні.
Верховний Суд, залишаючи в силі рішення Господарського суду Тернопільської області, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у захисті переважного права позивача на придбання частки, оскільки останній діяв недобросовісно та нерозумно, чим порушив права інших осіб. Позивач жодним чином не пояснив свою поведінку та поважність причин відмови від отримання поштової кореспонденції від свого ділового партнера.
При цьому суд касаційної інстанції зробив висновок, що у разі відмови учасника товариства від отримання надісланого поштою повідомлення іншого учасника про намір продати свою частку третій особі, що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні, і не здійснення ним заяви про намір скористатися своїм переважним правом протягом 30 днів з дати відмови, на 31 день така частка може бути відчужена третій особі на раніше повідомлених умовах, і у такому разі учасник товариства не має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов’язків покупця частки.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 921/383/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. – головуючий, судді – Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представниці позивача Турчин – Кухаріної І.В. – (адвокатка);
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий – Скрипчук О.С., судді: Желік М.Б., Мирутенко О.Л.) від 07.12.2020 у справі за позовом ОСОБА_2 до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Агродружба”
про переведення прав і обов`язків покупця частки у статутному фонді товариства.
Короткий зміст позовних вимог
- ОСОБА_2 (надалі – ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , відповідачка) та ОСОБА_3 (надалі – ОСОБА_3 , відповідач), в якій просив:
– перевести на позивача права і обов`язки покупця ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу частики у статутному капіталі ТзОВ “Агродружба”, укладеного 22.08.2019 між відповідачами;
– припинити право власності ОСОБА_3 на частку у розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ “Агродружба” номінальною вартістю 21 000, яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ “Агродружба”.
– визнати ОСОБА_2 власником частки у розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ “Агродружба” номінальною вартістю 21 000 грн, яка є предметом договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ “Агродружба”.
- Позов мотивовано порушенням переважного права на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що відчужена третій особі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
- ОСОБА_2 , з часткою у статутному капіталі 21 000 грн (50%), та ОСОБА_1 , з часткою у статутному капіталі 21 000,00 грн (50%) є засновниками ТОВ “Агродружба”.
- 04.07.2019 відповідачка надіслала на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) лист за трек-номером 4730203176468, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком Укрпошти від 04.07.2019.
- Позивач зазначене повідомлення не отримав.
- Відповідно до довідки “Укрпошти” за формою 20 відправлення повернулось, оскільки адресат відмовився його отримувати.
- Згідно з заявою свідка ОСОБА_4 , яка працювала на посаді листоноші відділення поштового зв`язку “Заруддя” Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку “Укрпошта”, остання стверджує, що ОСОБА_2 відмовився отримувати цінний лист з трек-номером № 4730203176468.
- У повідомлені, яке надсилалось 04.07.2019 листом з трек-номером № 473020317646, ОСОБА_1 проінформувала ОСОБА_2 , що має намір продати частку у статутному капіталі ТОВ “Агродружба”, що становить 50 % статутного капіталу, за грошові кошти в розмірі 850 000,00 грн та просить протягом 30 днів повідомити, чи позивач має намір придбати цю частку за вказаною ціною.
- 22.08.2019 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки розміром 50% у статутному капіталі ТОВ “Агродружба”.
- У договорі сторони погодили, що за частку покупець зобов`язується сплатити продавцю грошові кошти в розмірі 850 000 грн у такому порядку:
300 000 грн – в момент підписання сторонами акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ “Агродружба”, справжність підписів у якому посвідчується нотаріусом, котрий є невід`ємною частиною договору;
550 000 грн – в день внесення змін до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про склад учасників ТОВ “Агродружба”, а саме зміна учасника з продавця на покупця (п.п. 4.1.1., 4.1.2. п. 4.1. договору).
- Оплата вартості частки за цим договором здійснюється шляхом передачі покупцем продавцю готівки. Факт отримання продавцем від покупця сум грошових коштів підтверджується відповідно розпискою, складеною власноруч продавцем (п. 4.1.3. договору).
- 22.08.2019 відповідачі підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ “Агродружба”.
- Розпискою від 23.08.2019 ОСОБА_1 підтвердила отримання коштів в сумі 300 000,00 грн від ОСОБА_3 .
- Згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань станом на день розгляду справи в суді першої інстанції засновниками ТОВ “Агродружба” є: ОСОБА_2 , з часткою у статутному капіталі 21 000,00 грн (50%); ОСОБА_3 , з часткою у статутному капіталі 21 000,00 грн (50%).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
- 16.09.2020 Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення про відмову в позові.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачка здійснила всі розумні і необхідні заходи для того, щоб повідомити позивача про свій намір відчужити частку в статутному капіталі товариства, повідомлення містило інформацію про ціну та розмір частки, що відчужується, проте позивач відмовився отримувати повідомлення, тому частка була відчужена третій особі законно, і підстави для переведення прав і обов`язків по договору купівлі-продажу відсутні.
- 07.12.2020 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, позов задоволено повністю.
- Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
– позивач фактично не отримував повідомлення ОСОБА_1 , тому не був обізнаний про намір учасника товариства продати частку у статутному капіталі.
– повідомлення учасника про продаж своєї частки у статутному капіталі іншим учасником не може бути формальним, адже, право на обізнаність про таке відчуження частки є гарантією дотримання його прав у товаристві;
– ОСОБА_1 мала право продати свою частку третій особі лише після отримання ОСОБА_2 повідомлення про свій намір продати частку;
– ОСОБА_1 знала, що позивач не отримав лист – повідомлення, проте продала свою частку у статутному капіталі товариства, чим порушила переважне право учасника товариства на придбання частки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
- 15.03.2021 відповідачка звернулася з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням поданих уточнень на виконання ухвали про залишення скарги без руху) просить скасувати постанову суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми частини 1 статті 20 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, зокрема, щодо порушення переважного права на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі, у разі відмови від отримання письмового повідомлення про намір учасника продати частку, надісланого поштою.
- Окрім того, в уточненій касаційній скарзі позивачка зауважила, що після подання касаційної скарги у постанові від 31.03.2021 у справі № 923/875/19 Верховний Суд висловив позицію щодо добросовісності поведінки у спірних правовідносин, і що порушення порядку про намір продати частку не завжди означає порушення переважного права.
- 22.06.2021 позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому наполягає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, оскільки:
– частина 3 статті 20 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” пов`язує можливість відчуження частки третій особі з датою отримання учасниками повідомлення про намір учасника продати частку;
– повідомлення не відповідало вимогам закону, оскільки не містило інформації про істотні умови майбутнього договору купівлі-продажу частки (можливість розстрочення платежу: щодо сплати 300 000,00 грн в момент підписання сторонами акту приймання-передачі частки, а інші 550 000,00 грн – в день внесення змін до відомостей, які містяться в державному реєстрі);
– копія опису вкладення у цінний лист не відповідає встановленим вимогам та відрізняється від офіційного бланку оператора послуг поштового зв`язку, розміщеного на офіційному сайті, оскільки на ньому відсутній номер поштового відправлення, що не дає змоги встановити, що повідомлення було відправлене саме тим поштовим відправленням, про відправку якого свідчить поштова квитанція від 04.07.2019;
– відповідачка не підтвердила, що позивач “свідомо не отримував від ОСОБА_1 будь-яких повідомлень та не бажав їх отримувати”, оскільки не надала докази неодноразового повернення не врученими повідомлень;
– спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем і застосований судом, не порушує права відповідачки (яка отримала свої кошти у визначеній сумі), а лише переводить права і обов`язки від одного покупця на іншого; ОСОБА_3 з рішенням суду погодився;
– висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, на який посилається скаржниця, обґрунтовано іншими обставинами, а саме: присутністю позивача, який скаржився на порушення переважного права, на загальних зборах та голосування за рішення про реалізацію договору купівлі-продажу частки.
- 12.07.2021 представниця скаржниці, адвокатка Семененко Л.М., подала заяву, в якій підтримала касаційну скаргу та просила здійснити розгляд справи без участі.
- 20.07.2021 представник іншого відповідача ОСОБА_3 , адвокат Тришак О.Г., подав заяву, просив здійснити розгляд справи без його участі, касаційну скаргу підтримав та повідомив, що у випадку задоволення касаційної скарги зобов`язується повернути на депозитний рахунок грошові кошти, які були отримані, як компенсація вартості частки в статутному капіталі.
Позиція Верховного Суду
- Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представниці позивача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
- Відповідно до статті 20 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов`язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік (частини 1, 3, 5).
- Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 по справі № 638/18231/15-ц).
- Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб (пункти 50 -51 постанови Касаційного господарського суду у складі ВС від 31.03.2021 у справі № 923/875/19).
- Суд апеляційної інстанції, зробивши висновок щодо порушення переважного права позивача, яке підлягає захисту шляхом переведення на нього прав покупця, з тих підстав, що позивач не був обізнаний про намір учасника товариства продати частку у статутному капіталі, а повідомлення учасника про продаж своєї частки у статутному капіталі іншим учасником не може бути формальним, адже, право на обізнаність про таке відчуження частки є гарантією дотримання його прав у товаристві, не застосував до спірних правовідносин загальні засади цивільного законодавства, не забезпечив справедливий баланс між конкуруючими правами та інтересами (переважним правом позивача придбати частку та правом відповідачки її відчужити третій у разі неотримання відповіді у встановлений строк), що призвело до ухвалення помилкового рішення.
- У справі, що розглядається, позивач не оспорює факт відмови отримання в рекомендованого листа відповідачки.
- Суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги, що в даному випадку поведінку позивача щодо свідомої відмови отримання поштових листів від відповідачки (іншого учасника з часткою 50 % у товаристві) не можна визнати добросовісною та розумною та такій, що відповідає звичаю ділового обороту.
- Відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
- Водночас, згідно з частиною 2 статті 13 цього Кодексу при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
- У даному випадку позивач, відмовившись отримати поштовий лист від відповідачки, порушив її право розпоряджатися своєю часткою у статутному капіталі, оскільки у такий спосіб унеможливив доведення нею дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку, з якою закон пов`язує початок перебігу 30-денного строку на здійснення повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом.
- Відповідно до частини 3 статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п`ятої статті 13 цього Кодексу.
- З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у захисті переважного права позивача на придбання частки, оскільки останній діяв недобросовісно та нерозумно, чим порушив права інших осіб.
- Підсумовуючи викладене та зважаючи на підстави касаційного оскарження, Верховний Суд робить висновок, що норми частини 1 та 3 статті 20 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” щодо дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку у спірних правовідносинах слід застосовувати таким чином: у разі відмови учасника товариства від отримання надісланого поштою повідомлення іншого учасника про намір продати свою частку третій особі, що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні, і не здійснення ним заяви про намір скористатися своїм переважним правом протягом 30 днів з дати відмови, на 31 день така частка може бути відчужена третій особі на раніше повідомлених умовах, і у такому разі учасник товариства не має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов`язків покупця частки.
- Аргументи позивача щодо невідповідності повідомлення вимогам частини 3 статті 20 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” було обґрунтовано відхилене судом першої інстанції, оскільки таке повідомлення містить інформацію про ціну та розмір частки, що відчужується. А визначення в договорі таких умов продажу як сплата суми частинами (300 000,00 грн в момент підписання сторонами акту приймання-передачі частки, а інші 550 000,00 грн в день внесення змін до відомостей, які містяться в державному реєстрі) не може бути підтвердженням порушення переважного права позивача, оскільки він взагалі відмовився від отримання повідомлення. Спір у справі виник не через зміну продавцем умов такого продажу.
- Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо необхідності врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 911/178/20, відхиляються, оскільки в цій справі мали місце інші фактичні обставини і не вирішувалось питання щодо порушення переважного права учасника, який відмовився від отримання повідомлення, надісланого на його адресу поштою. У справі № 911/178/20 суд вирішував питання щодо застосування норми частини 4 статті 20 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” та право іншого учасника, який зробив письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, вимагати в судовому порядку визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах.
- Щодо заперечень позивача стосовно відсутності доказів неодноразового повернення не врученими повідомлень, що були надіслані ОСОБА_1 на поштову адресу ОСОБА_2 , то Верховний Суд зауважує, що закон та статут не зобов`язують учасника товариства декілька разів надсилати письмове повідомлення про намір продати частку (частину частки). ОСОБА_2 жодним чином не пояснив свою поведінку та поважність причин відмови від отримання поштової кореспонденції від свого ділового партнера. Для оцінки добросовісності поведінки у конкретній ситуації достатньо однієї безпідставної відмови від отримання поштової кореспонденції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
- Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини 1 статті 308 ГПК України).
- Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
- Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
- За змістом частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
- Судовий збір, сплачений відповідачем за перегляд постанови суду апеляційної інстанції у суді касаційної інстанції, покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2020 у справі № 921/383/20 залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (47333, Тернопільська обл., с. Заруддя Збаразького району, код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 25500,00 грн – судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко, Л. Стратієнко
2021 © Всі права захищені
_03_03.png)
