Найголовніше за тиждень

Норма про відповідальність суддів за «завідомо неправосудні» вироки є неконституційною, – КСУ

11 червня 2020 року Конституційний Суд України схвалив рішення у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо конституційності статті 375 Кримінального кодексу України. Про це інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.

Цим Рішенням Суд визнав неконституційною оспорювану статтю Кодексу.

Цією статтею встановлено кримінальну відповідальність суддів за постановлення «завідомо неправосудного» вироку, рішення, ухвали або постанови.

Автори клопотання наголошували, що сполучення слів «завідомо неправосудного» є оцінним, його зміст законодавчо не визначений, що не забезпечує передбачності застосування оспорюваної норми Кодексу. На думку народних депутатів України, стаття 375 Кодексу суперечить принципу верховенства права, що порушує вимоги низки статей Основного Закону України.

Вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходить, зокрема, із того, що в статті 375 Кодексу не встановлено критеріїв, за якими можна визначити, який вирок, рішення, ухвала або постанова судді (суддів) є «неправосудними», а також не розкрито змісту сполучення слів «завідомо неправосудний», що може призвести до неоднозначного розуміння складу злочину, кваліфікацію якого здійснено за цією нормою.

У рішенні наголошується, що кримінальний закон (стаття 375 Кодексу) має відповідати вимогам юридичної визначеності, ясності, недвозначності та передбачності. Це є гарантією здійснення суддею правосуддя на засадах верховенства права та ефективної реалізації кожним конституційного права на судовий захист.

Встановлення кримінальної відповідальності за постановлення «завідомо неправосудного» судового рішення створює ризики та можливості для впливу на суддів. На думку Суду, конституційні приписи щодо незалежності суддів нівелюються внаслідок юридичної невизначеності статті 375 Кодексу.

З огляду на викладене, Конституційний Суд України встановив, що стаття 375 Кодексу суперечить принципові верховенства права, а саме такому його елементові, як юридична визначеність, та не узгоджується з принципами незалежності суддів, обов’язковості судового рішення, а отже, суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 126, частині першій, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України.

Встановивши невідповідність Основному Закону України статті 375 Кримінального кодексу України, Конституційний Суд України вважає за доцільне відтермінувати втрату чинності цієї статті на шість місяців з дня ухвалення Судом рішення про її неконституційність, у зв’язку з чим Верховна Рада України має привести нормативне регулювання, встановлене цією статтею у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Уряд підтримав постанови ВРУ про створення 129 районів замість 490

12 червня 2020 року на позачерговому засіданні Уряд підтримав проект постанови Верховної Ради України про утворення та ліквідацію районів в усіх областях України, а також проект постанови щодо утворення та ліквідації районів в АР Крим.

Проєктами актів пропонується ліквідувати існуючі 490 районів та утворити 129 нових районів, з них 10 – у АР Крим та 7 – на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей.

«Схвалення цих постанов Парламентом забезпечить відповідність системи адмінтерустрою районного рівня України сучасним вимогам та європейським стандартам. Це в свою чергу сприятиме визначенню обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів виконавчої влади та відповідних органів місцевого самоврядування», – зазначив Міністр розвитку громад та територій України Олексій Чернишов.

Проєкти постанов розроблено на виконання доручення Прем’єр-міністра України згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» та на основі пропозицій робочих груп при обласних державних адміністраціях та Робочої групи з напрацювання проекту змін до адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим, створеної при Комітеті Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Таким чином, передбачається:

У Автономній Республіці Крим утворення 10 районів: Бахчисарайський, Джанкойський, Євпаторійський, Керченський, Курманський, Перекопський, Сімферопольський, Феодосійський, Ялтинський;

у Вінницькій області – 5 районів: Вінницький, Гайсинський, Могилів-Подільський, Тульчинський, Хмільницький;

у Волинській області – 4 районів: Володимир-Волинський, Камінь-Каширський, Ковельський, Луцький;

у Дніпропетровській області – 6 районів: Дніпровський, Кам’янський, Криворізький, Нікопольський, Новомосковський, Павлоградський;

у Донецькій області – 8 районів: Бахмутський, Волноваський, Горлівський*, Донецький*, Кальміуський*, Краматорський, Маріупольський, Покровський;

у Житомирській області – 4 районів: Бердичівський, Житомирський, Коростенський, Новоград-Волинський;

у Закарпатській області – 5 районів: Берегівський, Мукачівський, Тячівський, Ужгородський, Хустський;

у Запорізькій області – 5 районів: Бердянський, Василівський, Запорізький, Мелітопольський, Пологівський;

у Івано-Франківській області – 5 районів: Івано-Франківський, Калуський, Коломийський, Косівський, Надвірнянський;

у Київській області – 6 районів: Білоцерківський, Бориспільський, Бучанський, Обухівський, Переяславський, Фастівський;

у Кіровоградській області – 4 районів: Голованівський, Кропивницький, Новоукраїнський, Олександрійський;

у Луганській області – 8 районів: Алчевський*, Довжанський*, Луганський*, Ровеньківський*, Сватівський, Сєвєродонецький, Старобільський, Щастинський;

у Львівській області – 7 районів: Дрогобицький, Золочівський, Львівський, Самбірський, Стрийський, Червоноградський, Яворівський;

у Миколаївській області – 4 районів: Баштанський, Вознесенський, Миколаївський, Первомайський;

у Одеській області – 6 районів: Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Одеський, Подільський, Роздільнянський;

у Полтавській області – 4 районів: Кременчуцький, Лубенський, Миргородський, Полтавський;

у Рівненській області – 4 районів: Вараський, Дубенський, Рівненський, Сарненський;

у Сумській області – 5 районів: Конотопський, Охтирський, Роменський, Сумський, Шосткинський;

у Тернопільській області – 3 районів: Кременецький, Тернопільський, Чортківський;

у Харківській області – 7 районів: Ізюмський, Красноградський, Куп’янський, Лозівський, Люботинський, Харківський, Чугуївський;

у Херсонській області – 3 районів: Генічеський, Каховський, Херсонський;

у Хмельницькій області – 5 районів: Дунаєвецький, Кам’янець-Подільський, Старокостянтинівський, Хмельницький, Шепетівський;

у Черкаській області – 4 районів: Звенигородський, Золотоніський, Уманський, Черкаський;

у Чернівецькій області – 3 районів: Сторожинецький, Хотинський, Чернівецький;

у Чернігівській області – 4 районів: Ніжинський, Новгород-Сіверський, Прилуцький, Чернігівський.

Оприлюднено деталі президентського законопроєкту про всеукраїнський референдум

9 червня 2020 року у Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону № 3612 «Про народовладдя через всеукраїнський референдум».

Ініціатором законопроєкту є Президент України Володимир Зеленський.

Структурно законопроект складається з 131 статті та тринадцяти розділів: I. Загальні положення; II. Призначення (проголошення) всеукраїнського референдуму; III. Організація та проведення всеукраїнського референдуму; IV. Комісії з всеукраїнського референдуму; V. Списки виборців; VI. Фінансове і матеріально-технічне забезпечення підготовки та проведення всеукраїнського референдуму; VII. Гарантії діяльності суб'єктів процесу всеукраїнського референдуму, міжнародних спостерігачів; VIII. Інформаційне забезпечення всеукраїнського референдуму; IX. Агітація всеукраїнського референдуму; X. Голосування та встановлення результатів всеукраїнського референдуму; XI. Правові наслідки всеукраїнського референдуму; XII. Оскарження порушень законодавства про всеукраїнський референдум; XIII. Прикінцеві положення.

Законопроєктом передбачаються такі види всеукраїнського референдуму за предметом: 1) затвердження закону про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII Конституції України; 2) вирішення питання загальнодержавного значення; 3) зміна території України; 4) втрата чинності законом України або окремими його положеннями.

Проєктом Закону розширено коло суб’єктів процесу референдуму, які реєструються у Центральній виборчій комісії як прихильники чи опоненти питання всеукраїнського референдуму. Ними можуть бути як політичні партії, так і громадські організації, відповідно зареєстровані у Центральній виборчій комісії.

Новацією законопроекту є визначення можливості запровадження електронних процедур під час організації та проведення всеукраїнського референдуму, в тому числі електронних голосувань.

Також законопроєктом передбачено створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи із забезпечення електронного голосування. Норми щодо введення процедур електронних голосувань мають набути чинності з початком роботи автоматизованої інформаційно-аналітичної системи щодо забезпечення електронного голосування після прийняття відповідного рішення Центральною виборчою комісією та його оприлюднення в газеті «Голос України» і на офіційному вебсайті Центральної виборчої комісії.

КСУ перевірить конституційність норм закону про судоустрій

11 червня 2020 року о 10:00 Велика палата Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розгляне справу за конституційною скаргою Самсіна Ігоря щодо відповідності Конституції України положень другого речення частини першої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року.

Відповідно до наведеного положення Закону, «перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

Автор клопотання вказує, що положення другого речення частини першої статті 54 Закону «передбачає додаткові складові поняття «несумісності», які не передбачені для суддів Конституцією України», що суперечить вимогам статті 8 (щодо верховенства Конституції України) та частини другої статті 127 Основного Закону України.

Як вважає Самсін, оспорюване положення Закону суперечить вимогам статті 8 (щодо принципу правової визначеності як складової верховенства права), статті 58 (щодо неприпустимості зворотної дії закону в часі та притягнення до відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визначались законом як правопорушення) Конституції України, а також пункту 2 частини шостої статті 126 Основного Закону України щодо змісту поняття «порушення суддею вимог щодо несумісності».

Заявник також наголошує, що «включення у поняття несумісності як підстави для звільнення судді наявності щодо нього заборони, яка була застосована з підстав передбачених частиною третьою статті 1, частиною третьою статті 4 (подання чи неподання певної заяви), та/або частинами першою, другою, четвертою статті 3 Закону України «Про очищення влади» (зайняття певних посад)» є порушенням презумпції невинуватості, свідчить про привласнення парламентом функції із здійснення правосуддя, не відповідає конституційній засаді індивідуалізації юридичної відповідальності, принципу пропорційності як складовій верховенства права та суперечить статті 8, частині другій статті 61, частині першій статті 62, частинам першій та другій статті 124 Конституції України.

Заявник вказує, що внаслідок застосування судом оспорюваного положення Закону порушено його конституційні права на невтручання в особисте і сімейне життя, на управління державними справами, на працю, які гарантовані статтями 32, 38, 43 Конституції України.

Рада суддів України вимагає від уряду збільшити фінансування правосуддя

Рада суддів України звернеться до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Верховної Ради України, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, народних депутатів України з вимогою негайно розглянути питання щодо збільшення видатків Державній судовій адміністрації України на забезпечення здійснення правосуддя судами першої та апеляційної інстанцій у необхідному обсязі.Таке рішення було ухвалено 5 червня під час засідання РСУ в режимі відеоконференцзв’язку.

Голова Ради суддів України Богдан Моніч зауважив, що сьогодні більшість судів можуть призупинити здійснення судочинства. Особливо критична ситуація в судах першої інстанції.

На сьогодні дефіцит бюджету складає:

в господарських судах першої інстанції – 69,7 млн грн; в апеляційних господарських судах – 25 млн грн; в окружних адміністративних судах – 65,9 млн грн; в апеляційних адміністративних судах – 39,8 млн грн; в місцевих загальних судах – 432,2 млн грн; в апеляційних загальних судах – 182 млн грн.

«Належне фінансування судової гілки влади має безпосередній зв’язок із забезпеченням принципу її незалежності. На жаль, упродовж поточного року судова гілка влади, а особливо суди першої та апеляційної інстанцій, перебувають у критичному стані через недофінансування. РСУ неодноразово звертала на це увагу. Ми отримуємо велику кількість повідомлень про те, що в судах майже відсутні кошти на поштові відправлення, придбання паперу, утримання приміщень, оргтехніки, інформаційних систем, виплату винагороди присяжним», – наголосив очільник органу суддівського самоврядування.

Члени Ради суддів України вважають, що наявний обсяг фінансових ресурсів для судової гілки влади є відмовою держави фінансово забезпечити судову гілку влади на тому рівні, який би гарантував її незалежність всупереч Конституції України, міжнародним актам та рішенням ЄСПЛ.