Найголовніше за тиждень

ВРП незабаром розглядатиме про призначення суддів-«п’ятирічок»

Незабаром Вища рада правосуддя розпочне розгляд питання щодо внесення Президенту України подання про призначення на посаду суддів-«п’ятирічок» (суддів, призначених на посаду строком на п’ять років), які мають позитивне рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами кваліфікаційного оцінювання.

«Фактичне зупинення процедур оцінювання суддів та проведення доборів кандидатів на суддівські посади призвело до того, що в Україні у деяких судах взагалі неможливо здійснювати правосуддя у зв’язку з відсутністю суддів із повноваженнями, а у понад ста судах здійснюють правосуддя 50% та менше суддів від необхідної кількості», – зазначила в коментарі щодо цього член Вищої ради правосуддя Оксана Блажівська.

Наслідком цього, за її словами, є виникнення надмірного навантаження на суддів, погіршення ситуації із доступом громадян до правосуддя та дотриманням гарантій незалежності суддів.

У червні 2020 року, нагадала член ВРП, Верховною Радою України прийнято Закон України № 679-ІХ, яким, з-поміж іншого, передбачено повноваження Вищої ради правосуддя у період відсутності повноважного складу ВККСУ ухвалювати без рекомендації чи подання Комісії рішення про:

відрядження суддів та переведення суддів;

внесення Президенту України подання про призначення на посаду суддів, повноваження яких припинилися у зв’язку із закінченням строку, на який їх було призначено.

«Враховуючи кадрову кризу у системі правосуддя, якій для нормального функціонування не вистачає понад 2000 суддів (тобто близько 30% від штатної чисельності), та відсутність протягом десяти місяців повноважного складу ВККСУ, ухвалення Закону України № 679-ІХ надає змогу тимчасово нівелювати негативні наслідки тривалої відсутності державного колегіального органу суддівського врядування шляхом часткового заповнення вакантних посад суддів», – переконана Оксана Блажівська.

До того ж, з метою оперативного покращення ситуації з кадровим наповненням судів та для реалізації відповідних повноважень ВРП, було внесено зміни до Регламенту Вищої ради правосуддя з метою визначення процедури розгляду питань, передбачених Законом № 679-ІХ.

Наразі ВРП витребувала від ВККСУ досьє суддів, повноваження яких закінчились і які, за результатами кваліфікаційного оцінювання колегіями ВККСУ, визнані такими, що відповідають займаній посаді, і відповідні матеріали опрацьовуються членами Ради.

«Крім того, станом на сьогодні, враховуючи наявні у ВРП повноваження у період відсутності повноважного складу ВККСУ ухвалювати без рекомендації чи подання ВККСУ рішення про відрядження та переведення суддів, Державна судова адміністрація України звернулась до Вищої ради правосуддя із повідомленням про необхідність розгляду питання щодо відрядження суддів», – повідомила Блажівська.

При цьому, зауважила вона, реалізацію таких повноважень ВРП сповільнює відсутність конкретизації ДСА України обставин, які підтверджують встановлення підстав для відрядження судді до того чи іншого суду, що прямо передбачено у Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року.

Вища рада правосуддя розпочала процедуру відрядження суддів

Вища рада правосуддя відповідно до рішення від 8 вересня 2020 року оголосила про початок процедури відрядження суддів до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя.

5 суддів хочуть відрядити до Червонозаводського районного суду міста Харкова, а одного – до Золочівського районного суду Харківської області.

Судді, які виявили бажання бути відрядженими до вказаних судів, повинні протягом десяти днів (з дня оголошення про початок процедури відрядження суддів) подати до Вищої ради правосуддя такі документи:

згоду на відрядження до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя, адресовану Вищій раді правосуддя, за формою згідно з додатком 1 до Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 54/0/15-17 (із змінами);

довідку для розгляду питання щодо відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя за формою згідно з додатком 2 до Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 54/0/15-17 (із змінами);

інші документи згідно із зазначеним у згоді на відрядження переліком, які можуть бути враховані під час вирішення питання про відрядження судді.

Документи для відрядження можуть бути подані суддею особисто до Вищої ради правосуддя за адресою: м. Київ, вул. Студентська, 12-А. Час для подачі документів:

з понеділка по четвер з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. та з 12 год. 45 хв. до 16 год. 00 хв.;

у п’ятницю з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. та з 12 год. 45 хв. до 15 год. 00 хв.

Також документи можна надсилати електронною поштою на адресу assistant@hcj.gov.ua.

У такому випадку документи мають бути відскановані окремими файлами у форматі PDF із зазначенням назви кожного з них. Також має бути додане відскановане у форматі PDF підтвердження про направлення оригіналів документів до Вищої ради правосуддя засобами поштового зв’язку (опис вкладення разом із розрахунковим документом).

«Звертаємо увагу, що документи мають бути подані відповідно до приписів Порядку відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 54/0/15-17 (із змінами), та умов, зазначених в оголошенні», – зазначили у ВРП.

КСУ розпочав розгляд справи про призначення керівника Антикорупційного бюро

Велика палата Конституційного Суду України 10 вересня розглянула на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження справу за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року № 1698–VII зі змінами.

На відкритій частині пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Литвинов виклав зміст конституційного подання та підстави для відкриття конституційного провадження у справі.

Він поінформував, що суб’єкт права на конституційне подання звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України, окремі положення Закону, а саме:

– абзацу першого частини першої статті 1 у частині визначення Національного антикорупційного бюро України (далі – Національне бюро) державним правоохоронним органом;

– частини другої статті 1, частини першої статті 6, пункту 1 частини третьої, абзацу другого частини дев’ятої статті 7, другого речення абзацу другого частини шостої статті 26, частини другої статті 31 у частині закріплення повноважень Президента України утворювати Національне бюро, призначати на посаду та звільняти з посади Директора Національного бюро, визначати трьох членів комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора Національного бюро (далі – Конкурсна комісія), призначати на посаду Директора Національного бюро одного з відібраних Конкурсною комісією кандидатів, визначати одного члена комісії зовнішнього контролю, затверджувати положення про Раду громадського контролю та про порядок її формування.

Автори клопотання стверджують, що оспорювані положення Закону суперечать статтям 6, 8, 19, 85, 106, 113,116 Конституції України.

Обґрунтовуючи свою позицію народні депутати вказують, що статтями 113, 116 Основного Закону України виключно Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади забезпечує, зокрема, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, здійснює заходи щодо забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю. Водночас за функціональним призначенням і визначеними обов’язками Національне бюро має усі ознаки органу виконавчої влади. Законодавець, уповноваживши Президента України утворити Національне бюро, порушив положення статті 19 та 85 Основного Закону України, та фактично підпорядкував Національне бюро Президенту України, що суперечить засадничим положенням статей 113, 116 Конституції України.

На думку авторів клопотання, підпорядкування Національного бюро Президентові України є проявом безпосереднього втручання в систему органів виконавчої влади, що може призвести до поступової та завуальованої зміни балансу влади. «Обсяг та межі повноважень Президента України визначаються виключно Конституцією України і не можуть бути розширені законом або іншими нормативними актами», – зазначається в поданні.

Народні депутати України стверджують, що оспорювані норми Закону не відповідають принципу самостійності органів законодавчої та виконавчої влади у здійсненні покладених на них повноважень як фундаментальної основи конституційного ладу в країні та порушують основи правового порядку в Україні.

Суддя-доповідач також повідомив, що Судом направлено звернення щодо висловлення позиції стосовно питань, порушених у конституційному поданні, Президентові України, Голові Верховної Ради України, Генеральному прокуророві, Прем’єр-міністрові України та комітетам ВРУ з питань антикорупційної політики, правової політики, правоохоронної діяльності.

З метою окреслення наукових підходів для вирішення порушених у конституційному поданні питань запити направлено також до Донецького національного університету імені Василя Стуса, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Національного університету «Одеська юридична академія», Національного університету «Києво-Могилянська академія». Крім того, з відповідним запитом Суд звернувся до неурядової  організації – Центр політико-правових реформ.

Суд заслухав пояснення учасників конституційного провадження щодо предмета конституційного контролю, зокрема: представників суб’єкта права на конституційне подання, народних депутатів України Григорія Мамку, Василя Німченка, Антоніну Славіцьку, постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Ольгу Совгирю та представника Президента України у Конституційному Суді України Федора Веніславського.

Свою позицію також виклали залучені учасники конституційного провадження – Голова Верховного Суду Валентина Данішевська, Голова Вищого антикорупційного суду Олена Танасевич, Міністр юстиції України Денис Малюська, перший заступник Генерального прокурора Роман Говда, в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Максим Грищук, Голова Національного агенства з питань запобігання корупції Олександр Новіков, перший заступник Директора Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков, керівник Юридичного управління Національного антикорупційного бюро України Ігор Ярчак.

Крім того, Суд заслухав заключні виступи учасників конституційного провадження.

Після визнання Великою палатою Суду дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання завершеним Суд перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення Рішення.

ДСА просить уряд збільшити фінансування судів у 2021 році

Державна судова адміністрація України звернулася до Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля з листом про критичну ситуацію з фінансовим забезпеченням діяльності судів у 2020 році та прогнозом на 2021 рік.

Зокрема, в ньому йдеться про те, що Конституційним Судом України 28 серпня 2020 р. винесено рішення, яким визнано неконституційним обмеження суддівської винагороди на період карантину та надано суддям право вимоги стосовно компенсації недоплачених сум.

У листі також зазначено, що середньомісячна заробітна плата працівників апарату судів у 2020 році складає 10 500 грн, що на 77 % менше, ніж у 2019 році (18 400 грн). При існуючому зменшенні рівня заробітної плати працівників апарату судів, враховуючи рішення Конституційного Суду України, уже з вересня поточного року виплата їм заробітної плати перебуватиме під загрозою, оскільки фонд оплати праці суддів та працівників апарату суду єдиний, а суддівська винагорода як гарантія суддівської незалежності має пріоритет у виплаті.

Крім цього, ДСА України інформує Прем’єр-міністра України про те, що внаслідок використання майже в повному обсязі коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на сьогодні суди позбавлені можливості провести навіть мінімально необхідні поточні закупівлі матеріалів для здійснення судочинства (конверти, марки, папір, витратні матеріали для оргтехніки), здійснити оплату послуг щодо відправки кореспонденції, забезпечення зв’язку та Інтернету, оплатити роботу присяжних тощо. У результаті суди вимушені зупинити відправлення поштової кореспонденції, якою здійснюється повідомлення учасників справ про судові засідання.

У листі наголошується, що така ситуація створює передумови для недотримання гарантованого статтею 55 Конституції України права на захист прав і свобод людини і громадянина судом, порушення процесуальних строків розгляду справ, підриває довіру суспільства до органів державної влади та судової системи.

ДСА України також висловило серйозну стурбованість й щодо показників проекту бюджету на 2021 рік. В ньому передбачено, зокрема, що суддівською винагородою будуть забезпечені лише 4 902 судді та 22 287 працівників апарату судів з середньою заробітною платою 9637 грн на рівні обов’язкових виплат. При цьому фактична кількість суддів на 2021 рік становитиме 5413 осіб, а працівників апаратів судів - 25047 осіб. Інші ж видатки споживання (витрати на поштові марки, придбання паперу, оплату послуг маркувальних машин, виплату винагороди присяжним та інше) граничним обсягом видатків на 2021 рік забезпечені лише на 23 %.

«При таких обсягах фінансових ресурсів для діяльності місцевих та апеляційних судів забезпечити здійснення ними судочинства неможливо. Критично мінімальний обсяг дефіциту видатків на 2021 рік становить 5 млрд 536,8 млн грн», – зазначено в листі Прем’єр-міністру України.

То ж, з метою належного здійснення судочинства ДСА України просить Прем’єр-міністра України ініціювати внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та доручити Міністерству фінансів України збільшити Державній судовій адміністрації України як головному розпоряднику бюджетних коштів граничні обсяги видатків на 2021 рік.

Зареєстровано урядовий законопроєкт про зміни до КУАП, ККУ і КПК

3 вересня 2020 року у Верховній Раді зареєстровано урядовий проєкт Закону № 4049 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини».

У пояснювальній записці зазначено, що відповідно до статті 32 КУпАП адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках.

На сьогодні низкою статей КУпАП за окремі види адміністративних правопорушень передбачено стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.

З урахуванням статистичних даних щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, опублікованих на офіційному веб-сайті Державної судової адміністрації України, проєктом Закону пропонується в статтях 44, 121, 178 КУпАП виключити адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, збільшивши при цьому граничні межі інших видів стягнень.

Проєктом Закону запропоновано внести зміни до статті 294 КУпАП та зменшити строк апеляційного перегляду справ про застосування стягнення у вигляді адміністративного арешту до трьох днів.

Окрім того, законопроєкт вносить зміни до КК та КПК та запровадити механізм пом’якшення покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вносяться зміни до статті 82 КК, якими визначається можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м’яким після фактичного відбування нею не менше десяти років покарання у виді довічного позбавлення волі. У такому випадку покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п’ятнадцяти до двадцяти років.

Пропонується внести зміни до статті 81 КК, якими визначається, що умовно-дострокове звільнення може бути застосоване після фактичного відбування засудженим не менше трьох четвертей строку покарання призначеного судом, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КК доповнюється новим пунктом 22, яким визначається можливість засудженим до довічного позбавлення волі, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» відбули понад десять років призначеного судом покарання, право на заміну такого покарання покаранням у виді позбавленням волі на строк від п’яти до двадцяти років, але при цьому загальний строк такого покарання не повинен бути меншим як двадцять п’ять років.

Крім того, частиною другою статті 31 КПК у редакції проекту Закону встановлюється, що кримінальне провадження в суді першої інстанції у випадках розгляду питання про заміну довічного позбавлення волі, в порядку статті 82 КК, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів.

Пункт 3 частини першої статті 537 КПК доповнюється положеннями, якими визначається, що під час виконання вироків суд має право вирішувати, зокрема, питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м’яким. Розгляд цього питання здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів (частина третя статті 539 КПК).

Проєктом Закону пропонується внести зміни до статті 176 КПК та визначити, що запобіжні заходи до початку підготовчого судового засідання можуть застосовуватися слідчим суддею. Так, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого засідання прокурор, не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, може подати клопотання про його продовження (частина шоста статті 199 КПК).

Вносяться зміни до частини третьої статті 331 КПК, якими виключаються положення, які надавали повноваження суду за відсутності клопотань розглядати питання щодо доцільності застосування запобіжного заходу.

Крім того, удосконалюється порядок продовження запобіжного заходу (зміни до статтей 315, 331 КПК), обрання запобіжного заходу судом касаційної інстанції (зміни до статтей 433, 422 КПК) та при скасуванні судового рішення і направленні справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції у результаті перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (зміни до статті 467 КПК).

Проєкт Закону передбачає удосконалення норм КПК щодо ознайомлення засудженого, виправданого, особи, стосовно якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру, потерпілого, представника юридичної особи, їхніх захисників та законних представників з матеріалами кримінального провадження.

КПК доповнюється новою статтею 5331, яка визначає, що виправданий, засуджений, особа, стосовно якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру, потерпілий, представник юридичної особи, їхні захисники та законні представники мають право звернутись із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, стороною в якому вони були до суду, де вони зберігаються.

Засуджені, які відбувають покарання в установах виконання покарань, звертаються до суду через адміністрацію таких установ із заявою про надання електронних копій матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) та документів, долучених до матеріалів кримінального провадження, необхідних для захисту своїх прав і інтересів.

Такі електронні копії надсилаються судом до адміністрації установ виконання покарань за допомогою електронної пошти або інших засобів зв’язку у строк, об’єктивно необхідний для їх виготовлення, але не більше тридцяти днів з дня надходження такого звернення.