Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Злочинність неповнолітніх завжди була і залишається актуальною правовою та суспільною проблемою. Вона є складовою загальної злочинності та визначає тенденції її розвитку в майбутньому. Це зумовлено не лише тим, що неповнолітні, це - одна з найбільш вразливих верств населення.
Розглядаючи проблему злочинності серед неповнолітніх, необхідно виділити сукупність обставин та факторів, що сприяють підвищенню її рівня. Серед них перше місце посідає сім'я, в якій виховується неповнолітній, відсутність контролю з боку батьків та суспільства (незайнятість, відсутність профілактичної та попереджувальної роботи, алкоголізм і наркоманія, тощо).
Найефективнішим методом боротьби зі злочинністю неповнолітніх є запобігання їй. Це завдання є пріоритетним для правоохоронної системи нашої держави. Суспільство заклопотане тим, щоб захистити себе від неповнолітніх правопорушників, і в водночас повернути їх до нормального життя.
Велике значення для профілактики злочинності серед неповнолітніх має процесуальна діяльність судів, що здійснюють провадження у кримінальних справах. Ефективні правові заходи, які суди застосовують щодо неповнолітніх, можуть реально запобігати вчиненню ними нових злочинів та сприяти виправленню підлітків.
Здійснюючи правосуддя щодо неповнолітніх, суди мають забезпечити захист прав неповнолітніх, гарантованих Конституцією України, КК України, КПК України, іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.1985 року («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 14 статті 31 КПК України кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.
Частинами 3-7 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що у місцевих загальних судах та апеляційних судах діє спеціалізація суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. Судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. Кількість суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду. Суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю зі стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді. Судді, уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, не звільняються від виконання обов’язків судді відповідної інстанції, проте здійснення ними таких повноважень ураховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.
Зборами суддів Саратського районного суду Одеської області суддю Бучацьку А. І. було обрано суддею, уповноваженою розглядати кримінальні провадження стосовно неповнолітніх.
Протягом 2018 року Саратським районним судом Одеської області було розглянуто 44 кримінальних провадження, з яких 6 проваджень, або 13,64 % від загальної кількості, стосовно 9 осіб, які вчинили злочини, будучи неповнолітніми.
За положеннями пунктів 1,2 частини 2 ст. 52 КПК України обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.
У всіх кримінальних провадженнях стосовно неповнолітніх, розглянутих Саратським районним судом на всіх стадіях кримінального провадження було дотримано зазначених вимог щодо обов’язкової участі захисника.
На виконання положень ст.44 КПК України у всіх кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх обов’язково залучались їх законні представники.
Під час розгляду кримінальних проваджень судом були враховані особливості розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, встановлені главою 38 КПК України.
В міжнародній Конвенції про права дитини, прийнятій 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1989 р. і ратифікованій Верховною Радою України 27 лютого 1991 р., міститься гуманне
положення щодо застосування до неповнолітнього міри запобіжного заходу. Відповідно до ст. 37 Конвенції "арешт, затримання чи тюремне ув'язнення дитини здійснюється згідно з законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу".
За положеннями частини 2 ст 492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
По всіх кримінальних провадженнях, які перебували на розгляді Саратського районного суду, запобіжні заходи щодо неповнолітніх під час досудового розслідування слідчим суддею не застосовувались.
Відповідно до параграфу 2 частини 2 ст.384 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
При призначенні до судового розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх, суддями Саратського районного суду Одеської області строки підготовчого судового засідання (ст. 314 КПК України) та строки призначення справ до судового розгляду (ст. 316 КПК України) не порушувались.
Частиною 2 ст. 314-1 КПК України встановлено, що досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
На виконання зазначених вимог та положень частини 5 ст.314 КПК України, по всім кримінальним провадженням щодо неповнолітніх Саратський районний суд в ухвалі про призначення справи до судового розгляду доручав органу пробації скласти досудову доповідь щодо неповнолітнього.
Відповідно до ст. 40 Конвенції про права дитини, будь-яке рішення щодо неповнолітнього має невідкладно прийматися компетентним чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом.
Більшість справ про злочини, вчинені неповнолітніми, розглянуто в розумні строки. Однак, мають місце випадки, коли з об’єктивних причин розгляд справ неодноразово відкладався. Так, провадження № 1-кп/513/9/18 за обвинуваченням Георгієва М.С. за ч.3 ст. 185 КК України розглядалось 10 місяців 5 днів. Судовий розгляд відкладався 5 разів: через неявку потерпілого – 3 рази, через неявку свідка – 1 раз, через неявку інших учасників судового провадження -1 раз.
Провадження № 1-кп/513/17/18 за обвинуваченням Нейкович А.В. та Зоря М.О., за ч.3 ст. 185 КК України розглядалось 7 місяців 4 дні. Судовий розгляд 2 рази був відкладений через неявку обвинувачених та один раз оголошено перерву у зв’язку з призначенням амбулаторної судово-психіатричної експертизи.
При розгляді справ даної категорії суддями Саратського районного суду Одеської області у 2018 році частина 3 ст. 349 КПК України не застосовувалась.
Під час розгляду кримінальних проваджень зазначеної категорії в обов’язковому порядку виконувались вимоги ст. 496 КПК України. Зокрема, в усіх справах про час і місце розгляду справи повідомлялись служба у справах дітей Саратської районної державної адміністрації та уповноважений підрозділ органів Національної поліції.
Відповідно до вимог ст.485 КПК України під час судового розгляду обов’язково з'ясовувалися повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього обвинуваченого, його вік, стан здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, характеристика, умови його життя і виховання (дані про сім’ю, побутове оточення), обставини, що негативно впливали на його виховання, наявність дорослих підбурювачів чи інших співучасників кримінального правопорушення.
Крім того, у кожній справі судом ретельно досліджувалися причини та умови, які сприяли вчиненню неповнолітнім злочину, з'ясовувалися обставини оточення, інтереси та поведінка неповнолітніх осіб вдома та в школі, а також їх ставлення до вчиненого діяння.
При призначенні покарання неповнолітнім суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, орієнтуючись на те, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.
Призначаючи неповнолітнім покарання, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 КК України, суд відповідно до вимог ч.1 ст. 103 КК України враховує також умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості його особи.
У всіх кримінальних провадженнях цієї категорії при призначенні покарання, до обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до п.3 ч. 1 ст. 66 КК України відносив вчинення злочину неповнолітньою особою.
Аналізуючи справи цієї категорії, слід зазначити основні обставини, що були визнані судом, як такі, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.
Як свідчить судова практика, неповнолітні засуджені вчинили злочини вперше та лише один з них на момент вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп’яніння.
Що стосується вікової категорії неповнолітніх злочинців, то 2 особи вчинили злочин у віці 14—16 років, а 7 осіб - у віці від 16 до 18 років. Слід також зауважити, що серед них є двоє дівчат, одна з яких вчинила злочин у віці 14 років.
З шести справ що перебували у провадженні суду протягом 2018 року за обвинуваченням неповнолітніх, провадження по трьом справам (стосовно 4 неповнолітніх осіб) було закрито. Два кримінальні провадження стосовно трьох осіб було закрито у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, одне кримінальне провадження стосовно однієї особи закрито, а неповнолітнього обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
Під час призначення покарання неповнолітнім судом суворо дотримувались вимоги ст.98 КК щодо видів покарань, які можуть бути призначені неповнолітнім, та виключно у межах розмірів та строків, встановлених ст.ст. 99-102 КК України.
Особам, засудженим за злочини, вчинені у неповнолітньому віці, були призначені такі покарання, які є необхідними й достатніми для їх виправлення та попередження нових злочинів.
До неповнолітніх відповідно до вимог ст.ст. 104, 75 КК України судом застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням. Всі п’ятеро засуджені неповнолітні особи були звільнені від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком від 1 року до 1 року 6 місяців.
При звільненні вище вказаних засуджених неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням на кожного з них було покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, зокрема, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. Слід зазначити те, що засудженим та їхнім законним представникам обов’язково були роз’яснені правові наслідки застосування положень ст. 75, 76, 104 КК.
Випадків оскарження вироків зазначеної категорії кримінальних проваджень в апеляційному порядку за 2018 рік не було.
Усі вироки, відповідно до ст. 535 КПК України були звернуті до виконання, не пізніше, ніж через 3 доби з дня набрання ними законної сили.
Вікові особливості неповнолітніх значно впливають на мотивацію їхніх вчинків. Такими особливостями є: недостатній життєвий досвід; схильність до наслідування; вплив на них оточуючих, особливо дорослих осіб; бажання показати себе самостійним і намагання звільнитися від контролю та опіки з боку батьків, вихователів; специфічне трактування таких понять, як сміливість, чесність, дружба; неправильна оцінка конкретних життєвих ситуацій; недостатній розвиток, а інколи і повна відсутність критичного ставлення до своїх вчинків. Ці особливості підлітків потрібно враховувати слідчим і суддям, на яких покладено обов’язок здійснювати провадження щодо неповнолітніх.
Значною мірою сприяють вчиненню злочинів неповнолітніми такі обставини, як безконтрольність з боку батьків, відсутність профілактичних заходів у роботі з «важкими» підлітками, їх незайнятість, вживання спиртних напоїв, проблеми в сім’ях, безробіття батьків і відсутність у них коштів на утримання дітей.
Держава в особі представника правоохоронних органів та судді зацікавлена насамперед у тому, щоб неповнолітній, який оступився, став на шлях виправлення, довести до нього що держава поважає його права і забезпечує їх, щоб неповнолітня особа отримала переконливий виховний потенціал, який би дав їй можливість усвідомити, що вона має жити за правилами, які встановлені суспільством, критично поставитися до своїх дій і стати на шлях виправлення.
Заступник керівника апарату суду Ляшенко М.М.
_03_03.png)
